Traducido del inglés al español - www.onlinedoctranslator.

com

ОГЛЯДИ ЛІТЕРАТУРИ / RESEÑAS DE LITERATURA

DOI10.29254/2077-4214-2023-3-170-119-130
UDC612.39:613.2.038
Snisar OS, Rudyshyna AY
PRERREQUISITOS TEÓRICOS DEL VALOR DE LA PROTEÍNA EN LOS PRODUCTOS ALIMENTICIOS
Y EN LA DIETA DIARIA
Universidad Nacional Oles Honchar Dnipro (Dnipro, Ucrania)
a.rudyshina@gmail.com

Las proteínas son macronutrientes vitales, sin los cuales el desarrollo del cuerpo es imposible. Las proteínas participan en el
desarrollo y diferenciación de las células y en la estructura de órganos y sistemas. Dependiendo de la dieta, la cantidad de proteínas
en el plasma sanguíneo puede variar, lo que provoca deficiencias de proteínas y proteína-energía. En consecuencia, determinar el
impacto de la deficiencia de proteínas en la salud humana, particularmente en la aparición de enfermedades asociadas con cambios
en la presión del cáncer y disfunción renal, condujo a la formulación del objetivo del estudio.
Este artículo de revisión tuvo como objetivo sistematizar conocimientos dispersos, recopilar información sobre el estado de la
investigación sobre el tema, revisar la literatura, comparar datos de diferentes fuentes, revisar nuevos conocimientos con tendencias en el
desarrollo de estos conocimientos, identificar nuevas áreas de investigación y revisar ideas prometedoras. . La literatura revisada identifica
varias funciones esenciales realizadas por las proteínas en el cuerpo.
Se ha descubierto que una deficiencia de proteínas en la dieta provoca un desequilibrio en el metabolismo de las proteínas y cambios en
el volumen del espacio intravascular.
La revisión descriptiva ayudó a identificar las causas y el tratamiento de la hipoproteinemia y la disproteinemia. La deficiencia de
proteínas en la sangre impacta directamente en los riñones, provocando daños en sus tejidos. Las proteínas se dividen en simples y
complejas. Las proteínas simples incluyen albúmina, globulinas, histonas, protaminas y escleroproteínas. Las proteínas complejas
incluyen nucleoproteínas, lipoproteínas, glicoproteínas, cromoproteínas y metaloproteínas. Se utilizan varios parámetros
sanguíneos bioquímicos para diagnosticar la enfermedad renal, incluidas proteínas totales, albúmina, globulinas y otros. Los
cambios en estos parámetros pueden indicar la presencia de condiciones patológicas asociadas con disfunción renal.

Si la deficiencia es extremadamente grave, se utilizan varios métodos para tratar el deterioro relacionado con los riñones, incluido el
enriquecimiento con proteínas, suplementos proteicos o infusiones. Puede ayudar a restablecer el equilibrio de las proteínas en la sangre y
mejorar la función renal. Mantener la presión oncótica con alimentos proteicos en la dieta es muy importante para prevenir la enfermedad
renal. Se concluye que el hambre o la ingesta insuficiente de proteínas contribuye a la aparición de enfermedades que afectan negativamente
el nivel de vida.
Palabras clave:proteínas, deficiencia de proteínas, hipoproteinemia, disproteinemia sanguínea, enfermedad renal, presión
oncológica.

Conexión de la publicación con trabajos de investigación
planificados.
El estudio se realizó en el marco del trabajo científico
y técnico del Departamento de Medicina General con el
curso de fisioterapia sobre el tema: "Seguimiento del
estado de salud de la población de la región de Dnipro
mediante el análisis de indicadores clínicos y de
laboratorio". , número de registro estatal 0119U101044
de la Universidad Nacional Oles Honchar Dnipro.
Introducción.
Cada célula del cuerpo está compuesta de proteínas, que deben
suministrarse diariamente en determinadas cantidades con los
alimentos. Las proteínas son una necesidad vital, sin la cual el
desarrollo del organismo es imposible. El problema de aumentar el
valor biológico de una dieta proteica se observa al ingerir alimentos
con un contenido proteico bajo en calorías. El problema de la
deficiencia de proteínas se puede solucionar enriqueciendo la dieta
con alimentos ricos en proteínas o añadiendo nutrientes ricos en
proteínas. La investigación sobre este tema es fundamental para
mejorar la práctica clínica e identificar los trastornos asociados a la
deficiencia de proteínas.
El objetivo del estudio.
Determinar el efecto de la deficiencia proteica de la
dieta sobre la salud humana, particularmente la aparición
de disfunción renal con cambios en la presión oncológica.
La parte principal.
Se sabe que las proteínas están contenidas en los alimentos en
forma de ácidos nucleicos y nucleoproteínas, que se subdividen en
Están sometidos a una acción catalítica y se dividen en proteínas simples y
ácidos nucleicos.
La doctora en Ciencias Médicas, la profesora LA Maltseva [1]
afirma en su investigación: “Las proteínas no pueden atravesar la
membrana celular, mientras que los aminoácidos pueden
atravesarla libremente”.
Los ácidos nucleicos se descomponen en el tracto intestinal
mediante nucleasas. Hay dos tipos de nucleasas: endonucleasas
y exonucleasas. Las endonucleasas catalizan la hidrólisis de
moléculas de ácido nucleico, dividiéndolas en oligonucleótidos y
mononucleótidos. Las exonucleasas también catalizan las
reacciones de escisión de mononucleótidos en la cadena de
ácido nucleico. Los principales productos absorbidos desde el
intestino al torrente sanguíneo son los mononucleótidos y los
nucleósidos. La sangre los transporta a diversos órganos y
tejidos, donde una parte se utiliza para las necesidades plásticas
y la otra parte se divide y se convierte en productos finales. En
los tejidos, los ácidos nucleicos también se separan en
mononucleótidos bajo la acción catalítica de nucleasas,
desoxirribonucleasas y ribonucleasas tisulares, que se
concentran en las mitocondrias de las células.
Shtemenko NI, Sorochan OO [2] afirman: “Los alfa-aminoácidos
más comunes en la naturaleza son aquellos a partir de los cuales se
construyen las proteínas y las proteínas. Se les llama
proteinogénicos”.
En su artículo, Tokumasa Nakamoto [3] afirma: "El
mecanismo de inicio de la síntesis de proteínas es
conservado y universal".

ISSN 2077-4214. Вісник проблем біології і медицини – 2023 – Вип. 3 (170) / Boletín de problemas en biología y medicina – 2023 – Número 3 (170) 119
 ОГЛЯДИ ЛІТЕРАТУРИ / RESEÑAS DE LITERATURA
Después de analizar muchas fuentes, llegamos a la conclusión de que la
investigación científica relacionada con la síntesis de proteínas sigue siendo
relevante, ya que sigue siendo un problema central de la biología y la medicina
modernas.
La cadena polipeptídica se forma en los ribosomas. La
síntesis de proteínas a partir de cadenas polipeptídicas se
produce en el retículo endoplasmático y en el complejo laminar
(Golgi). Los ácidos nucleicos participan activamente en la
síntesis de proteínas. Hay ARN informativos, de transporte y
ribosómicos [4].
Por lo tanto, los ARN informativos son responsables de
transferir información sobre la estructura primaria de las proteínas
desde el ADN a los sitios de síntesis de proteínas, los ARN de
transporte ensamblan aminoácidos y los ARN ribosómicos están
unidos a proteínas ribosómicas y comprenden el 80% de todo el ARN
celular.
La proteína también se forma a partir del ARN mensajero. El
ADN tiene una secuencia característica de aminoácidos (adenina-
guanina-citosina). Tres tipos de genes participan en la biosíntesis de
proteínas (genes estructurales, operadores y reguladores). El gen
estructural determina la estructura primaria de la proteína y sirve
como matriz para la biosíntesis del ARN mensajero. La biosíntesis
está controlada por un operón específico cuya actividad depende del
gen regulador. Dado que el gen regulador y los genes estructurales
se encuentran en extremos diferentes del ADN, un represor
(proteína reguladora) asegura la conexión entre ellos. La síntesis de
proteínas se ve afectada por varios factores (virus, sustancias
químicas, hormonas, etc.). Una interrupción en cualquier cadena de
síntesis de proteínas conduce a un cambio en las propiedades de las
proteínas que se manifiesta por patología. [4]
Según las recomendaciones de la FAB/OMS, Orlova NY [5]
afirma: “El requerimiento diario de proteínas es de 85 a 90 g
(basado en al menos 1 g de proteína dietética por 1 kg de peso
corporal)”.
Según las normas de una alimentación saludable, la fuente más
importante de proteínas completas de origen animal o vegetal es la leche,
la carne, el pescado, el hígado, la soja, los guisantes, las judías, las
patatas, el pan de centeno y el arroz.
Los alimentos con proteínas son fundamentales para la estructura de
la materia viva y desempeñan un papel crucial en su funcionamiento.
Cada organismo se diferencia del otro por su conjunto único de proteínas,
sin las cuales la vida es imposible.
Pavlotska LF, Tsykhanovska IV, Dudenko NV, Lazareva TA
[6] afirman: “El valor biológico refleja la calidad de las
proteínas contenidas en el producto: composición de
aminoácidos, en particular, la presencia de aminoácidos
esenciales, su proporción con los sustituibles, y la velocidad
de ataque de las enzimas digestivas”.
En un cuerpo sano, la concentración de proteínas plasmáticas se
mantiene constantemente. Hay proteínas simples y complejas. Las
proteínas simples contienen sólo aminoácidos, mientras que las
proteínas complejas también contienen componentes que no son
aminoácidos: derivados vitamínicos, lípidos, carbohidratos, etc. En
muchas enfermedades se observan ciertos cambios en el contenido
de proteínas, por lo que su concentración en la sangre se utiliza
ampliamente con fines de diagnóstico. En los fluidos biológicos se
determinan: proteínas totales, proteínas individuales y fracciones de
proteínas. Su concentración cambia en enfermedades de órganos
implicados en la síntesis y catabolismo de proteínas. [7]
En su investigación, Eremenko RF y Ostapets RO
[8] encontró que “el proteinograma tiene ciertas diferencias dependiendo
de la edad, por lo que estos aspectos deben ser considerados”.
120 ISSN 2077-4214. Вісник проблем біології і медицини – 2023 – Вип. 3 (170) / Boletín de problemas en biología y medicina – 2023 – Número 3 (170)
ered al diagnosticar ciertas condiciones patológicas en
diferentes grupos de edad”.
Stalmakova NI, Martyniuk IO [9] afirman: “La deficiencia de
proteínas puede desarrollarse debido a la falta de la cantidad
necesaria de proteínas en el cuerpo”.
La necesidad de proteínas de una persona depende de la edad,
el peso corporal y el estado de salud, y también hay factores
individuales que debemos considerar.
El requerimiento de proteínas puede determinarse
mediante (E. Mindell, 1997)(mesa)para niños y jóvenes.
Tabla – Ingesta de proteínas por día para niños y
gente joven
Edad 1-3 4-6 7-10 11-14 15-18 19 y más
Ponderación
1,81 1,50 1,21 0,99 0,88 0,79
coeficiente
El requerimiento diario de proteínas en gramos se obtiene
multiplicando el factor de peso apropiado para la edad por el
peso corporal en kg. La necesidad disminuye con la edad pero
no debe ser inferior a 45 gramos. [10]
Kamyshnikov VS [10] afirma: “La disminución de la concentración de
proteínas se produce principalmente con una ingesta insuficiente de
alimentos: una dieta vegetariana estricta, inanición”.
Según nuestro seguimiento, podemos identificar las siguientes
razones de la reducción de los niveles de proteínas:
1) trastornos nutricionales;
2) digestibilidad deteriorada;
3) enfermedad hepática, biosíntesis de proteínas reducida;
4) pérdida de proteínas por parte del organismo: en orina y sangre.
También existen razones para una mayor excreción de proteínas:
1) causas renales, enteropatías con pérdida de proteínas,
quemaduras;
2) policlonal: enfermedad hepática, enfermedades autoinmunes;
3) monoclonal: mieloma, macro- de Waldenström
globulinemia;
4) deshidratación. [7]
Los alimentos que comemos y su composición afectan nuestra
salud, rendimiento, estado de ánimo y esperanza de vida. La falta de
alimentos proteicos en la dieta provoca un desequilibrio en el
metabolismo de las proteínas y cambios en el volumen del espacio
intravascular, provocando hipoproteinemia. [11]
En condiciones patológicas, aparecen en la sangre proteínas
anormales que no se sintetizan en un cuerpo sano, lo que
provoca paraproteinemia. Las paraproteinemias son afecciones
adquiridas en las que aparecen en la sangre proteínas
anormales que no se sintetizan en un cuerpo sano. Su presencia
se indica mediante una fracción adicional (Mgradiente) entre las
subfracciones de globulina individuales en las pruebas. [9]
Otra patología, la disproteinemia, se observa cuando se altera la
proporción normal de proteínas séricas. La hiperproteinemia se
observa cuando hay un aumento de las proteínas séricas. Orlova NY
[5] afirma: “Las proteínas desempeñan un papel extraordinario en la
actividad vital del organismo”.
Se sabe que las proteínas son los componentes básicos del
cuerpo y desempeñan varias funciones esenciales en el cuerpo
humano, a saber:
1) función plástica, ya que las proteínas son parte de todos los or-
ganoides de células y tejidos (protoplasma, núcleos,
mitocondrias, ribosomas, membranas celulares);
2) función reproductiva del principal elemento estructural
mentos que comprenden nucleoproteínas necesarias para el
 ОГЛЯДИ ЛІТЕРАТУРИ / RESEÑAS DE LITERATURA
síntesis de hormonas, enzimas y varias otras sustancias
biológicamente activas;
3) función de soporte: las proteínas son parte del tejido óseo.
demanda y cartílago;
4) función motora: la contracción muscular es proporcionada por
proteínas actina y miosina;
5) la función protectora de las proteínas se debe a que an-
Los ticuerpos se forman en el cuerpo cuando entran cuerpos
extraños;
6) la función antitóxica de las proteínas está asociada
con el hecho de que pueden formar complejos inactivos
con sustancias tóxicas que se excretan del cuerpo
humano;
7) las proteínas participan en los procesos de coagulación de la sangre,
evitando así la pérdida excesiva de sangre durante lesiones
y operaciones;
8) la función catalítica de las proteínas es ya que todos los en-
las enzimas son proteínas por naturaleza, participan en
procesos metabólicos;
9) las proteínas contribuyen al transporte de oxígeno,
nutrientes y productos metabólicos;
10) la función reguladora de las proteínas es que los alimentos
las proteínas afectan los procesos de excitación e inhibición en
la corteza cerebral;
11) las proteínas alimentarias son una fuente de energía para el
cuerpo humano. Como resultado de la oxidación biológica de 1
g de proteína, se liberan 4 kcal o 16,7 kJ de energía. [5]
La necesidad de proteínas del cuerpo está determinada por un
indicador como el equilibrio de nitrógeno, que se caracteriza por la
relación entre la cantidad de proteína ingerida con los alimentos y la
cantidad de sus productos de descomposición excretados en la orina
y las heces. [11, 12]
La etapa final del metabolismo de las proteínas implica
procesos bioquímicos que forman amoníaco, urea, ácido úrico,
creatinina, indio y glutamina. Además, en la orina se excretan
aminoácidos que no se utilizan en la síntesis de proteínas. Los
productos nitrogenados del metabolismo de las proteínas están
contenidos en una cantidad constante en el plasma sanguíneo.
En total constituyen la fracción de nitrógeno residual, que es
cero. En este caso, se habla de equilibrio de nitrógeno si un
adulto recibe una cantidad suficiente de proteínas en su dieta
diaria. [7]
Las disproteinemias sanguíneas son un problema
médico grave que puede afectar la función de varios
órganos, incluidos los riñones. Es necesario considerar los
mecanismos, posible diagnóstico y tratamiento de las
disproteinemias sanguíneas y su impacto en los riñones. La
investigación sobre este tema es importante para mejorar la
práctica clínica y mejorar los resultados de los pacientes con
disproteinemia.
La disproteinemia, que se observa en muchas
enfermedades, conduce a trastornos de la homeostasis y al
desarrollo de reacciones específicas en el cuerpo, que a menudo
pueden ser causadas por una dieta desequilibrada con exceso o
deficiencia de macro y micronutrientes esenciales, incluidas
proteínas y vitaminas. [13]
Las disproteinemias sanguíneas son una afección grave común
caracterizada por anomalías en los niveles de proteína sérica. Puede
afectar significativamente la función de varios órganos, incluidos los
riñones. Múltiples razones, como la degradación general de las
proteínas, la alteración de la síntesis de proteínas o la pérdida de
proteínas a través de los riñones, pueden causar disproteinemias.
Pueden provocar cambios en la hemodinámica renal que
afecten a la función renal. Niveles reducidos de proteínas en
ISSN 2077-4214. Вісник проблем біології і медицини – 2023 – Вип. 3 (170) / Boletín de problemas en biología y medicina – 2023 – Número 3 (170)
la sangre conduce a una disminución de la presión oncótica, lo que
reduce la reabsorción de líquido en los glomérulos renales. Puede
provocar un aumento de la excreción de líquidos en forma de
poliuria y una reducción de la eficacia de la filtración renal. Así, IG
Kupovitskaya [14], en su investigación, afirma: “La concentración de
proteínas totales en el suero sanguíneo depende principalmente de
la síntesis y degradación de las dos fracciones proteicas principales,
la albúmina y las globulinas”.
El principal papel fisiológico de las proteínas:
1) mantener la presión oncótica coloidal, preservando
volumen de sangre;
2) participar en los procesos de coagulación sanguínea;
3) mantener el pH sanguíneo, formando uno de los buffers sanguíneos.
sistemas de transferencia;
4) cuando se combinan con varias sustancias,
transportarlos a los tejidos;
5) mantener un nivel promedio de cationes en la sangre
(por ejemplo, entre el 40 y el 50% del calcio sérico está unido a
proteínas, así como una proporción importante de cobre,
magnesio y otros oligoelementos);
6) desempeñan un papel importante en los procesos inmunológicos;
7) son una reserva de aminoácidos;
8) realizar una función reguladora (hormonas, en-
enzimas y otras sustancias proteicas biológicamente activas). [6]
Una deficiencia de proteínas en la sangre afectará
directamente a los riñones, provocando daños en sus tejidos.
Las proteínas tienen funciones importantes en los riñones,
incluida la regulación del equilibrio ácido-base, la producción y
excreción de orina y la garantía de la integridad estructural de
las células. Las disproteinemias pueden provocar una
disminución de estas funciones, lo que afecta la función general
de los riñones. Las enfermedades acompañadas de inflamación
severa son una causa común de hipoalbuminemia. Se puede
perder una cantidad significativa de albúmina debido a la
nefropatía. Las nefropatías acompañadas de pérdida de
proteínas (p. ej., glomerulonefritis, amiloidosis renal) son el
resultado de cambios en los glomérulos de la nefrona con un
mecanismo de filtración alterado. [12]
Se utilizan métodos instrumentales para evaluar con
mayor precisión el impacto de la disproteinemia en los
riñones. Uno de ellos es el examen ecográfico de los
riñones, que permite determinar su estructura y tamaño y
detectar posibles formaciones o daños. También se pueden
utilizar métodos de examen como la resonancia magnética
(MRI) o la tomografía computarizada (CT) para obtener
imágenes detalladas de los riñones y detectar cambios
patológicos.
Si la deficiencia es extremadamente grave, se utilizan
varios enfoques para tratar la disproteinemia, incluidos
suplementos proteicos, suplementos proteicos o infusiones.
Puede ayudar a restablecer el equilibrio de las proteínas en
la sangre y mejorar la función renal.
En el contexto de las disproteinemias de la sangre y los
riñones, la electroforesis es una herramienta importante para
diagnosticar y evaluar el estado de las proteínas en estos
órganos. La electroforesis puede ayudar a determinar el tipo de
disproteinemia analizando el movimiento de fracciones de
proteínas en un medio gel bajo la influencia de un campo
eléctrico. [13]
Durante la electroforesis, se aplica una muestra de sangre u
orina a un gel especial, como agarosa o poliacrilamida. Bajo la
influencia de un campo eléctrico, las proteínas se mueven a
través del gel dependiendo de su carga y tamaño. Las fracciones
de proteínas se pueden detectar y medir
121
 ОГЛЯДИ ЛІТЕРАТУРИ / RESEÑAS DE LITERATURA
utilizando técnicas de tinción especiales. La electroforesis
permite la separación de proteínas en función de su carga
eléctrica y tamaño y es, por tanto, una herramienta valiosa para
detectar anomalías en la distribución de fracciones proteicas en
disproteinemias. En particular, puede ayudar a detectar
cambios en la concentración sanguínea de albúmina, globulinas
y otras fracciones proteicas. [9]
Por ejemplo, una mayor concentración de globulinas puede
indicar un proceso inflamatorio o trastornos inmunológicos,
mientras que una disminución de la concentración de albúmina
puede indicar una disfunción hepática. La electroforesis es un
método de prueba sensible y específico que puede detectar
incluso pequeños cambios en la composición de las proteínas
de la sangre y la orina. El uso de este método, en combinación
con otros datos clínicos, permite el diagnóstico de diversas
enfermedades, incluidas enfermedades renales y trastornos
sistémicos. [2]
Sin embargo, si las disproteinemias están asociadas con
condiciones patológicas, como estados de inmunodeficiencia o
tumores, el tratamiento de estas condiciones puede ayudar a
mejorar la función renal. Puede incluir quimioterapia,
inmunoterapia u otros tratamientos para controlar la
enfermedad subyacente.
Dada la importancia de los riñones para mantener el
equilibrio del cuerpo y eliminar sustancias nocivas,
comprender los mecanismos de las disproteinemias
sanguíneas y su impacto en los riñones es importante para
la práctica clínica y el desarrollo de estrategias de
tratamiento efectivas.
Las proteínas son polímeros naturales que consisten en
residuos de aminoácidos conectados por un enlace peptídico;
son la parte central de los organismos vivos y la base molecular
de los procesos vitales. [15]
Una condición genética caracterizada por la ausencia o un nivel
anormalmente bajo de albúmina.
En su estudio, Levit D. [16] afirma que en la analbuminemia
se produce un aumento compensatorio de las globulinas, lo que
aumenta la presión osmótica coloidal hasta un 50% de lo
normal. La albúmina es responsable del 80-85% de la presión
osmótica coloidal del plasma normal.
T. Nagasawa [17] afirma que la albúmina sérica activa
Contribuye al mantenimiento de la presión oncótica y a la
distribución del líquido en el espacio extracelular.
Según Bailey M. Foster, Afsun Abdollahi y Gregory M.
[18], sus estudios aseguran que las personas con
analbuminemia congénita (CAA) no producen albúmina
debido a la homocigosidad.
Yavonenko OF [19] afirma: “La composición de proteínas y
ácidos nucleicos se estudia en muchas enfermedades”.
Los métodos de electroforesis en fase sólida se utilizan
ampliamente en la investigación clínica y científica para estudiar la
composición de los componentes de las proteínas en los fluidos y
tejidos corporales. Estos métodos son suficientemente informativos,
ya que permiten evaluar el estado funcional del organismo
basándose en las peculiaridades de la migración de las fracciones
proteicas y en la redistribución fraccionada de las proteínas
individuales que las componen. [20]
Gubsky YI [21] afirma: “Todas las formas altamente
ordenadas de conformación espacial de las moléculas de
proteínas están determinadas por la estructura primaria de la
cadena polipeptídica, es decir, la secuencia de aminoácidos, que
está determinada por el código genético de la célula en la que
se encuentra la proteína. sintetizado”. Según Lorenzo Minchiotti,
Gianluca Caridi, Francesca Lugani, Monica Galliano y Ulrich
Krag-Hansen, [22] cuando los niveles de albúmina en el
122 ISSN 2077-4214. Вісник проблем біології і медицини – 2023 – Вип. 3 (170) / Boletín de problemas en biología y medicina – 2023 – Número 3 (170)
El plasma sanguíneo disminuye, las sustancias que transporta
quedan sin transportar.
Parte de la presión osmótica depende de las proteínas
plasmáticas; normalmente, la presión oncótica es de 15,2 mmHg o
0,02 atm. Las proteínas plasmáticas mantienen la presión oncótica
dentro de los vasos sanguíneos y la hemoglobina desempeña esta
función dentro de los glóbulos rojos. [23, 24, 25]
La interrupción de la síntesis de proteínas en cualquier cadena
siempre conduce a patología. Nikolskaya VA [23] afirma: “Como una
de las proteínas transportadoras de la sangre, la albúmina sérica
(SA) se une y transporta diversos compuestos de bajo peso
molecular, entre los cuales el lugar principal lo ocupan los ácidos
grasos, que actúan como precursores de varios Sustancias
biológicamente activas que se utilizan activamente como sustratos
energéticos en reacciones de peroxidación lipídica”.
DE Raffner y A. Dugajczyk [24] afirman en su informe
Busque que la albúmina es una proteína plasmática que mantiene el equilibrio
de líquidos entre las partes del cuerpo y el metabolismo de los ácidos grasos.
Las personas con analbuminemia congénita (CAA) no producen
albúmina debido a la homocigosidad de una mutación del gen de la
albúmina.
En su estudio sobre la presión del cáncer en la
analbuminemia, Gianluca Caridi, Francesca Lugani, Andrea
Angeletti, Monica Campagnoli, Monica Gagliano y Lorenzo
Minciotti [25] señalan: "Algunos investigadores han sugerido
que la expresión de otras proteínas plasmáticas aumenta
significativamente en CAA para compensar por la ausencia de
albúmina. Las globulinas apoyan las funciones fisiológicas en
humanos bajo la influencia de la analbuminemia”.
El contenido de proteínas en el espacio intravascular en
un momento dado resulta de un equilibrio constante entre
la síntesis y secreción de proteínas en la sangre.
En su estudio, Berody S., Heide L., Gribouval O.,
Hambat J., Niode P. y Beaudoin V. [26] afirman que se
desconocía el nivel de albúmina durante las
complicaciones trombolíticas, lo que impedía determinar
el nivel esperado. umbral más allá del cual el riesgo
podría minimizarse. Las conclusiones que habría sacado
un médico durante el estudio son necesarias para la
práctica clínica:
1) diagnóstico diferencial;
2) control sobre la exactitud de la pre-
prescripciones;
3) determinar el criterio de curabilidad en un paciente.
Karidi Guliyek EJ, Campagnoli M, Lugani F, Onal H, Kilic
D, Galliano M, Mingiotti L [27] informaron: “Un defecto
alélico heterogéneo causado por diversas mutaciones en el
gen de la albúmina en un estado homocigoto o
heterocigoto compuesto. Se diagnosticó un nuevo caso de
analbuminemia congénita en una recién nacida de padres
consanguíneos (primos) de Ankara, Turquía, con baja
concentración de albúmina (<8 g/l) y síntomas clínicos
graves”. Por tanto, determinar la cantidad de albúmina
ayuda a determinar la elección del tratamiento.
Jonathan Hogan, Mary Priya y Alexander Nelson Leung
[28] afirman que si la monoclonalidad es evidente, es
importante distinguir entre condiciones con depósito de
moléculas de inmunoglobulina intactas o solo cadenas
ligeras. En estos casos, las proteínas séricas pueden ayudar
a identificar el diagnóstico.
Levit DG y Levit MD [29] sostienen que la inhibición de los
factores similares a la insulina, la tiroxina libre y la triyodotironina
conduce a una acidosis metabólica crónica, que provoca un
equilibrio negativo de nitrógeno y reduce la síntesis de albúmina en
 ОГЛЯДИ ЛІТЕРАТУРИ / RESEÑAS DE LITERATURA

humanos. Por tanto, la acidosis metabólica inhibe la síntesis de Conclusiones.

proteínas.
La hipoalbuminemia se asocia con inflamación, y la
inflamación aumenta la permeabilidad capilar y la liberación de
albúmina sérica, lo que lleva a una expansión del espacio
intersticial y un aumento en el volumen de distribución de
albúmina. El tratamiento de la hipoalbuminemia debe basarse
en la eliminación de las causas de la inflamación continua y no
en la infusión de albúmina. La hipoalbuminemia resulta de los
efectos combinados de la inflamación y la ingesta inadecuada
de proteínas y calorías en pacientes con enfermedades crónicas
como la enfermedad renal. La inflamación y la desnutrición
reducen las concentraciones de albúmina al disminuir la tasa de
El hambre o la ingesta insuficiente de proteínas de los alimentos
contribuyen a condiciones patológicas que afectan negativamente la
vida humana. En nuestra opinión, es importante a este respecto el
papel de la corrección nutricional, que afectará al estado general del
cuerpo humano. Por tanto, a pesar de una intensa investigación, los
problemas de corregir los trastornos nutricionales siguen abiertos.
La compleja investigación en el campo del diagnóstico de laboratorio
y los métodos de investigación instrumental ayuda a determinar la
causa de los trastornos y mejorar el pronóstico y la calidad de vida
de los pacientes que enfrentan el problema de la deficiencia de
proteínas en su dieta diaria.

síntesis de albúmina, mientras que la inflamación sola se asocia

con una tasa catabólica parcial (FCR) más alta y, en casos Perspectivas para futuras investigaciones.

extremos, con un aumento de la excreción vascular de
albúmina. Se produce una cascada perversa de acontecimientos
en la que la inflamación causa anorexia, reduce la utilización
eficiente de las proteínas de la dieta y la ingesta de energía y
aumenta el catabolismo de la proteína somática clave, la
albúmina. La hipoalbuminemia es un potente predictor de
mortalidad en pacientes con enfermedad renal crónica y la
enfermedad cardiovascular es la principal causa de muerte en
esta población. La inflamación se asocia con enfermedad
vascular y probablemente causa daño endotelial vascular e
hipoalbuminemia, como dos manifestaciones distintas del
proceso inflamatorio. La albúmina tiene muchos efectos
fisiológicos importantes que son esenciales para la salud
normal. Sin embargo, la simple administración de albúmina a
pacientes críticos con hipoalbuminemia no mejora la
Según nuestro análisis, existe la necesidad de un enfoque
holístico para el tratamiento de pacientes con trastornos asociados
con la falta de proteínas en la dieta diaria, combinando programas
médicos tradicionales de corrección nutricional. La cantidad total de
proteínas en la sangre disminuye debido a la fracción de albúmina.
La fracción de albúmina incluye prealbúmina, albúmina y proteína
fijadora de tiroxina. Las globulinas proporcionan resistencia
inmunológica y respuesta antiinflamatoria, que realizan muchas
otras funciones, como las alfa1-globulinas, alfa 2-globulinas, beta-
globulinas, gamma-globulinas, que se denominan fracciones de
proteínas sanguíneas que brindan información para el diagnóstico
de enfermedades. El artículo revisa el concepto diagnóstico
actualizado actual de los trastornos nutricionales asociados con la
deficiencia de proteínas, en particular trastornos como los cambios

supervivencia ni reduce la morbilidad. Por lo tanto, los hallazgos
de estos ensayos clínicos sugieren que la causa de la
hipoalbuminemia, más que los niveles bajos de albúmina
específicamente, es responsable de la morbilidad y la
mortalidad. [30]
en la presión oncológica. Los resultados de la investigación se
pueden utilizar en el seguimiento del estado de los pacientes para
corregir y prevenir los trastornos nutricionales asociados con la
deficiencia de proteínas en la dieta diaria.

DOI10.29254/2077-4214-2023-3-170-119-130
УДК612.39:613.2.038
Снісар О. С., Рудишина А. Є.
ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ЦІННОСТІ БІЛКА В ПРОДУКТАХ ХАРЧУВАННЯ
ТА ЩОДЕННОМУ РАЦІОНІ
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара (м. Дніпро, Ucrania)
a.rudyshina@gmail.com

Білки є життєво необхідними макронутрієнтами, без яких неможливий розвиток организму. Процеси
розвитку, диференціації клітин, будова органів і систем відбувається за участю білків. Залежно від раціону
харчування кількість білків у плазмі крові може змінюватись, що призводить до білкової та білково-ене
ргетичної недостатності. Відповідно визначення впливу недостатності у харчуванні білка на здоров'я людини,
зокрема на виникнення захворювань, які пов'язан і зі зміною онкотичного тиску та порушенням функції
нирок, зумовило формулювання мети дослідження.
Метою дослідження оглядової статті була систематизація розрізнених знань, збір ірмації про стан
дослідження питання , огляд літератури, порівняння інформації з різних джерел, огляд нових знань із
зазначенням тенденцій у розвитку цих знан ь, відокремлення нових напрямів дослідження, огляд
перспективних ідей. В оглядовій ліетературі визначено низку важливих функцій, що виконує білок в
организмі.
З'ясовано, що недостатність білкової їжі в раціоні призводить до порушення рівноваги в білковому обміні
та зміні об'єму вн утрішньосудинного простору.
Las descripciones generales de los vinos que se encuentran en el interior del hogar se encuentran en
lugares de difícil acceso. Дефіцит білків у крові має прямий вплив на нирки, спричиняючи пошкодження
їх тканин. Білки поділяють на прості та складні. До простих відносять: альбуміни, глобуліни, гістони,
протаміни, склеропротеїни. До складних відносять: nucleoprotección, lipoprotección, glicoprotección,
cromoprotección, metaloprotección. Для діагностики захворювань нирок використовують різні біохімічні

ISSN 2077-4214. Вісник проблем біології і медицини – 2023 – Вип. 3 (170) / Boletín de problemas en biología y medicina – 2023 – Número 3 (170) 123
 ОГЛЯДИ ЛІТЕРАТУРИ / RESEÑAS DE LITERATURA

показники крові, а саме загальний білок, альбумін, глобуліни та інші. Зміни в цих показниках можуть свідчити
про наявність патологічних станів пов'язаних з порушенням функції нирок.
Para obtener más información sobre las funciones de la computadora, no hay necesidad de usar programas de
computadora, приймання білкових біодобавок або інфузії, якщо дефіцит є надзвичайно важким. Це може
допомогти відновити рівновагу білків у крові та покращити функцію нирок. Підтримання онкотичного тиску
білковою їжею в раціоні дуже важливе для запобігання захворювань нирок. Зроблено висновок, що
голодування чи недостатня кількість надходження білка до организму сприяють виникненню захворювань,
що негативно впливають на рівень життя людини.
Palabras clave:білок, білкова недостатність, гіпопротеїнемія, диспротеїнемія крові, захворювання нирок,
онкотичний тиск.

Зв'язок публікації з плановими науково-дослід-
ними роботами.
Дослідження проведено в рамках науково-тех-
нічної роботи кафедри загальної медицини з курсом
фізичної терапії на тему: «Мон іторинг стану здоров'я
населення Дніпетровської області з аналізом клініко-
лабораторних показників», державний реє-
страційний номер 0119U101044 Дніпровського наці-
онального університету імені Олеся Гончара.
Вступ.
Кожна кл іина в оаан з mec. Білки є життєвою
необхідністю, без яких неможливий розвиток
организму. El problema de la nutrición biológica
es la razón de la alimentación de los productos de
alta calidad por su bajo contenido calórico. ю
раціону на білки. Розв'язати проблему білкової
недостатності можна шляхом збага- чення
харчування продуктами багатими на білок або
додаванням до раціону нутрієнтів, які збагачені
біл- ком. Дослідження цієї теми має важливе
значення для вдосконалення клінічної
практики та визначення порушень, пов'язаних
із не стачею білка в організмі.
Мета дослідження.
Визначити вплив недостатності білка у харчуванні на
здоров'я людини, зокрема на виникнення пору- шень
функції нирок при зміні о нкотичного тиску.
Основна частина.
Як відомо, у харчових продуктах білок міститься у
вигляді нуклеїнових кислот та nucleoproteїдів, які
піддаються каталіт ичній дії та розщеплюються на
прості білки та нуклеїнові кислоти.
У своїх дослідженнях доктор медичних наук,
професор Мальцева Л.А. [1] стверджує: «Білки не мо-
жуть проходити через клітинну мембрану, а аміно-
кислоти вільно проходять її».
Нуклеїнові кислоти розщеплюються у кишково-
му тракті до нуклеаз. Існує два види нуклеаз: ендо-
нуклеази та екзонуклеази. Як звісно ендонуклеази
каталізують процеси гідролізу всередині молекул
нуклеїнових кислот, внаслідок чого вони розще-
PLюю ться на олігонуклеотиди та мононуклеотиди.
Esta tecnología cataliza las reacciones de los dispositivos
nucleares. Основними продуктами, які всмоктуються з
кишок у кров, є мононуклеотиди та нуклеозиди.
Кров'ю вони переносяться до різних органів, тканин,
де частина використовується для пластичних потреб,
а інша час- тина розщепл юється та перетворюється
на кінцеві продукти. У тканинах нуклеїнові кислоти
також роз- щеплюються до мононуклеотидів при
каталітичній дії тканинних нуклеаз, дезоксирибону
клеаз, рибону- клеаз, які зосереджені в мітохондріях
клітин.
Штеменко Н.І., Сорочан О.О. [2] впевнюють:
«Найбільш поширені в природі alfa-амінкоислоти, з
яких побудовані білки і протеїни. Їх називають про-
теїногенними».
Tokumasa Nakamoto [3] в своїй статті стверджує:
«Механизм ініціації синтезу білка зберігається і є уні-
версальним».
Проаналізувавши багато джерел, які вказують, ми
зробили висновок, що досі є актуальними наукові
дослідження пов'язанні із с интезом білка, бо це за-
лишається центральною проблемою сучасної біоло-
гії та медицини.
Поліпептидний ланцюг утворюється у рибосомах. Sintez
білків із поліпептидних ланцюгів відбувається в
ендоплазматичній сітці й пластинчатому комплексі
(Гольджі). Los ciclos de energía de los núcleos deben activarse
para insertarse en el bloque de síntesis. Розрізняють
інформаційні РНК, тран- sportnі РНК, рибосомні РНК. [4]
Además, información sobre la estructura
permanente de РНК sobre la estructura permanente de
ДНК до міс ць синтезу білка, транспортні РНК здій-
снюють збірку амінкомислот, а рибосомні РНК
зв'язані із білками рибосом та склада ють 80% всій
РНК клі- тини.
На основі інформаційних РНК також утворюється
білок. У ДНК є характерна послідовність аміконислот
(аденін-гуанін-цитозин). Para obtener más información,
utilice tres tipos de generadores (estructura, operador de
generador, regulador de generador). Структурний ген
визначає первинну структуру білка, а також слугує
матрицею для біо-синтезу інформаційної РНК. Біосинтез
контролюєть- ся певним опероном, діяльність якого
залежить від гена-регулятора. Оскільки генегулятор і
структурні гени розташовані на різних кинцях ДНК,
зв'язок між ними забезпечує репресор (білок-р егулятор).
На син- тез білка впливає низка факторів (віруси, хімічні
ре- човини, гормони та інше). Порушення в будь-якому
ланцюзі синтезу білка призводить до зміни власти-
востей білка, що проявляється патологією. [4]
Згідно з рекомендаціями FAB/ВООЗ Орлова Н.Я.
[5] стверджує: «Добова потреба в білку становить
85-90 г (із розрахунку не менше 1 г харчового білка на
1 кг маси тіла)».
Згідно з правилами здорового харчування най-
більш суттєвим джерелом повноцінних білків тва-
ринного чи рослинного походжен ня є молоко, м'ясо,
риба, печінка, соя, горох, квасоля, картопля, житній
хліб, рис.
Білкова їжа займає центральне місце у структурі
живої матерії та відіграє першорядну роль в її функ-
ціонуванні. Кожен организм відрізняється від іншого
унікальним набором білків, без яких життя немож-
livе.

124 ISSN 2077-4214. Вісник проблем біології і медицини – 2023 – Вип. 3 (170) / Boletín de problemas en biología y medicina – 2023 – Número 3 (170)
 ОГЛЯДИ ЛІТЕРАТУРИ / RESEÑAS DE LITERATURA
Павлоцька Л.Ф., Цихановська І.В., Дуденко Н.В.,
Лазарєва Т.А. [6] стверджують: «Біологічна цінність
відображає якість білків, які містяться в продукті: амі-
конислотний склад, зокрема, наявн ість незамінних
аміконислот, їх співвідношення із замінними, швид-
кість атаки травними ферментами».
U здоровому организмі концентрація білків плаз-
ми підтримується на постійному рівні. Розрізняють
прості й складні білки. Прості білки містять тільки амі-
никослоти, а складні – ще й не аміконислотні компо-
ненти: похідні вітамінів, ліпіди, вуглеводи тощо. При
багатьох захворюваннях спостерігають зміни вмісту
окремих білкив, тому використання їх концентрації в
крові широко Utilice métodos de diagnóstico. В
біологічних рідинах визначають: загальний білок,
індивідуальні білки та білкові фракції. Їх кон-
центрація змінюється при захворюваннях органів, які
беруть участь у синтезі та катаболізмі білків. [7]
У своїх дослідженнях Єременко Р.Ф., Остапець
Р.О. [8] встановили, що « протеїнограма має певні
відмінності в залежності від віку, тому дані аспекти
необхідно враховувати при діагно стиці певних пато-
логічних станів у різних вікових групах ».
Столмакова Н.І., Мартинюк І.О. [9] стверджують:
«Унаслідок відсутності в организмі необхідної кіль-
кості білків може розвиватись білкова недостат-
ність».
Las personas que se encuentran en el mundo pueden elegir
entre diferentes factores, como son los factores individuales y como
resultado de ello. овувати.
Для дітей і молодих людей потребу в білку можна
визначити за (Е. Мінделл,1997)(tabl.).
Таблиця – Норма білка на добу для дітей
та молодих людей
Вік 1-3 4-6 7-10 11-14 15-18 19 años
Ваговий
1,81 1,50 1,21 0,99 0,88 0,79
coeфіцієнт
Помноживши ваговий коефіцієнт котрий відпові- дає
віку, на вагу тіла в кг, отримують величину денної
потреби в білку в грамах. З віком потреба знижуєть- ся,
але не повинна бути менше 45 г. [10]
Камишніков В.С. [10] стверджує: «Зниження кон-
центрації білка виникає перш за все при недостат-
ньому надходженні з їжею – сувора вегет аріанська
дієта, голодування».
На основі проведеного нами моніторингу можна
виокремити такі причини зниження рівня білка:
1) порушення харчування;
2) порушення засвоюваності;
3) хвороби печінки, зниження процесів біосинте-
зу білка;
4) втрата білка организмом: із сечею, кров'ю.
Також можна виділити причинами підвищення
екскреції білка:
1) ниркові причини, ентеропатії із втратою білка,
opiniones;
2) поліклональні: хвороби печінки, аутоімунні за-
хворювання;
3) monoclonal: мієломна хвороба, макрогло-
булінемія Вальденстрема;
4) зневоднення. [7]
Саме та їжа, яку ми їмо та її склад впливає на
здоров'я, працездатність, настрій та тривалість
ISSN 2077-4214. Вісник проблем біології і медицини – 2023 – Вип. 3 (170) / Boletín de problemas en biología y medicina – 2023 – Número 3 (170)
життя. Недостатність білкової їжі у раціоні призво-
дить до порушення рівноваги в білковому обміні та
зміні об'єму внутрішньо-с удинного простору, стає
причиною гіпопротеїнемії. [11]
При патологічних станах у крові з'являються па-
тологічних білки, які не синтезуються у здоровому
организмі та це призводи ть до парапротеїнемії. Па-
рапротеїнемії – це набуті стани, при яких в крові
з'являються патологічні білки, які не синтезуються у
здоровому організ mi. Про їх присутність говорить
на- явність в аналізах додаткової фракції (М-
градієнта) між окремими підфракціями глобулін ів. [9]
Ще одна патологія, диспротеїнемія, яка спостері-
гається при порушенні нормального співвідношення
білків сироватки крові. Гіперпротеїнемія спостеріга-
ється при підвищенні білка в сироватці крові. Орло- ва
Н.Я. [5] стверджує: «Білки відіграють надзвичайну роль у
життєдіяльності организму».
Як відом, блки є бд іisar
1) función plástica, оскільки білки входять до
складу всіх органоїдів клітин і тканин (протоплазми,
ядер, мітохондрій, рибосом, клітинних мембран);
2) відтворна функція основних структурних еле-
ментів, що входять до складу нуклеопротеїдів, не-
обхідних для синтезу гормонів, ферментів та низки
інших біологічно а ктивних речовин;
3) опорна функція: білки входять до складу кістко-
вої тканини, хрящів;
4) рухальна функція: скорочення м'язів забезпе-
чують білки актин і міозин;
5) захисна функція білків обумовлена тим, що ан-
титіла утворюються в организмі під час надходження до
нього чужорідних тіл;
6) антитоксична функція білків пов'язана з тим,
що вони здатні утворювати з токсичними речовина- ми
малоактивні комплекси, які виводяться з организ- му
людини;
7) білки беруть участь у процесах зсідання крові,
тим самим запобігають надмірним втратам крові під час
травм, операцій;
8) funciones catalíticas білків обумовлена тим, що
всі ферменти за своєю природою є білками, вони бе-
руть участь у процесах обміну речовин;
9) завдяки білкам здійснюється транспорт кисню,
поживних речовин і продуктів обміну речовин;
10) funciones reguladoras de bloques en el hogar, що
білки їжі впливають на процеси збудження та галь-
мування в корі головного мозку;
11) білки їжі є джерелом енергії для организ-
му людини. У результаті біологічного окиснення 1 г
білка звільняється 4 ккал або 16,7 кДж еnergії. [5]
Потреба организму в білках визначається таким
показником, як баланс азоту, який характеризуєть- ся
співвідношенням кількості б ілка, що надійшла до
организму з їжею, і кількості продуктів його розпаду,
виведених з организму з сечею і калом. [11, 12]
Кінцевий етап білкового обміну включає біохі-
мічні процеси, які призводять до утворення
аміаку, сечовини, сечової кис лоти, креатиніну,
індикану, глутаміну. Por lo tanto, en este caso, no es
necesario utilizar ningún equipo de síntesis. Los
productos de azotistі білкового обміну містяться в
постійній кількості у плазмі крові. У сумі вони скла-
125
 ОГЛЯДИ ЛІТЕРАТУРИ / RESEÑAS DE LITERATURA
дають фракцію залишкового азоту, який дорівнює нулю.
В цьому випадку говорять про азотисту рівно- вагу, якщо
доросла людина отримує достатню кіль- кість білка в
щоденному раціон yo. [7]
Si se trata de problemas médicos graves, es posible
que se utilicen funciones de organismo responsables y
de seguridad. Потрібно враховувати меха- нізми,
можливу діагностику та лікування disprote- їнемій
крові та їх вплив на нирки. Дослідження цієї теми є
важливим для вдосконалення клінічної прак- тики та
покращення результатів лікування пацієнтів із
диспротеїнеміями.
Диспротеїнемія, що спостерігається під час бага-
тьох захворювань, призводить до порушення гоме-
остазу та розвитку сп ецифічних реакцій организму,
досить частими причинами яких може виступати
незбалансоване харчування з надлишком бао дефі-
цитом основних макро- та мікронутрієнтів, зокрема
білків та вітамінів. [13]
Диспротеїнемії крові є поширеним тяжким ста-
ном, який характеризується відхиленнями в рівнях
білків у сироватці крові. Це може мати значний вплив
на функцію різних органів, зокрема нирок. Диспроте-
їнемії можуть бути спричинені різними причинами,
такими як загальна деградація білків, порушення
синтезу білків або їх втрати через нирки.
Si desea utilizar algunas funciones en la habitación,
podrá utilizarlas según sus funciones. Зменшення
рівнів білків у крові призводить до зниження онко-
тичного тиску, що зменшує зворотнє поглинання
рідини в клубо чках нирок. Це може призвести до
збільшення виділення рідини в формі поліурії та зни-
ження ефективності фільтрації нирок. Так, І.Г. Купо-
вицька [14] в своїх дослідженнях заявляє: «Концен-
трація загального білка в сироватці крові залежить
головним чи ном від синтезу та розпаду двох осно-
вних білкових фракцій альбуміну й глобулінів».
Основна фізіологічна роль білків:
1) підтримують колоїдно-онкотичний тиск, збері-
гаючи об'єм крові;
2) беруть участь у процесах згортання крові;
3) підтримують постійність pH крові, формуючи
одну з буферних систем крові;
4) при сполученні з рядом речовин транспорту-
ють їх у тканини;
5) підтримують нормальний рівень катіонів у
крові (наприклад 40-50 % кальцію сироватки зв'язано
з білками, а також значна частина міді, магнію та
інших мікроелементів);
6) відіграють важливу роль у імунних процесах;
7) є резервом амінкоислот;
8) виконують регулюючу функцію (гормони, фер-
менти та інші біологічно активні білкові речовини).
[6]
Дефіцит білків у крові матиме прямий вплив на
нирки, спричиняючи пошкодження їхніх тканин.
Білки виконують важливу функцію в нирках, вклю-
чаючи регулювання кислотно-лужного балансу,
утворення та виділення сечі , а також забезпечення
структурної цілісності клітин. Si no está disponible,
puede activar esta función para que funcione
correctamente. Захворювання, що супрово- джуються
вираженим запаленням – часта причина
гіпоальбумінемії. Значна кількість альбуміну може
бути втрачена в зв'язку із нефропатією. Nefropatías,
126 ISSN 2077-4214. Вісник проблем біології і медицини – 2023 – Вип. 3 (170) / Boletín de problemas en biología y medicina – 2023 – Número 3 (170)
що супроводжуються втратою білка (наприклад гло-
мерулонефрит, амілоїдоз нирок), є наслідком зміни
клубочків нефронів із пору шенням механізму філь-
трації. [12]
З метою більш точної оцінки впливу disprotes-
немій на нирки використовуються
інструментальні методи. Один з них –
ультразвукове дослідження нирок, яке дозволяє
оцінити їхню структуру та роз-міри, виявити
можливі утворення або пошкоджен- ня. También
puede utilizar estos métodos de grabación de
imágenes de alta resonancia (МРТ) en el equipo de
grabación ( КТ), які дозволяють отримати детальні
зображення нирок та виявити па- тологічні зміни.
Para una buena limpieza de la habitación, se
deben utilizar varias pastillas, antes de preparar
las pastillas. в або інфузії, якщо дефі- цит є
надзвичайно важким. Це може допомогти від-
новити рівновагу білків у крові та покращити
функ- цію нирок.
У контексті диспротеїнемій крові та нирок елек-
трофорез є важливим інструментом для діагностики
та оцінки стану білків, що містя ться в цих органах.
Los electrodos pueden ser utilizados en dispositivos de
protección, análisis de las fracciones de bits de cada ser
humano. під дією електричного поля. [13]
Під час електрофорезу зразок крові або сечі на-
носиться на спеціальний гель, наприклад, агарозний
або поліакриламідний гель. Під впливом електрич- ного
поля білки рухаються через гель залежно від їх- нього
заряду та розміру. Заа допомогою спеціальних
фарбувальних методів фракції білків можуть бути
виявлені та виміряні. Електрофорез дозволяє розді- лити
білки на основі їхньої електричної зарядженості та
розміру, тому він є корисним інструмент ом для ви-
явлення аномалій у розподілі білкових фракцій при
диспротеїнеміях. Зокрема, він може допомогти ви- явити
зміни в концентрації альбуміну, глобулінів та інших
білкових фракцій у крові. [9]
Наприклад, збільшена концентрація
глобулінів може вказувати на запальний процес
або імуно- логічні розлади, тоді як знижена кон
центрація аль- буміну може бути ознакою
печінкової дисфункції. Elektroforеz є чутливим і
специфічним методом дослідження, який
дозволяє виявляти навіть неве- ликі зміни у
складі білк ів крові та сечі. Este método se utiliza
en combinación con clínicas individuales de
diagnóstico rápido лючаючи захворювання
нирок та системні розлади. [2]
Prote, якщо диспротеїнемії пов'язані із патологіч-
ними станами, такими як імунодефіцитні стани або
пухлини, лікування таких захворювань може сприяти
поліпшенню функції нирок. Es posible utilizar terapias
de inmunoterapia o métodos específicos para controlar
la salud.
Враховуючи значення нирок для підтримки рів-
новаги организму та виведення шкідливих речовин,
розуміння механизмів розвитку диспротеїнемій крові та
їх впливу на нирки є важливим для клінічної прак- тики
та розробки ефективних стратегій лікування.
Білки – це природні полімери, що складаються з
амінкоислотних залишкив, з'єднаних пептидним
зв'язком, вони є головною частино ю живих организ-
 ОГЛЯДИ ЛІТЕРАТУРИ / RESEÑAS DE LITERATURA
мів і молекулярною основою процесів життєдіяль-
ності. [15]
Генетичний стан, котрий характеризується відсут-
ністю або аномально низьким рівнем альбумінів.
У своєму дослідженні Левіт Д. [16] запевняє, що
при анальбумінемії спостерігається компенсаторне
збільшення глобулінів, що підвищує колоїдно-осмо- т
ичний тиск до 50% від нормального. El álbum contiene
entre un 80 y un 85% de contenido de plástico normal.
Т. Нагасава [17] стверджує, що альбумін сиро-
ватки активно сприяє підтримці онкотичного тиску і
розподілу рідини у позаклітинний простір.
Як стверджують Бейлі М. Фостер, Афсун Абдоллахі
та Грегорі М. [18] у своїх дослідженнях запевняють,
що люди із вродженою анальбумінемією (CAA) не
виробляють альбумін через гомози готність.
Явоненко О.Ф. [19] стверджує: «Склад білків та
нуклеїнових кислот досліджують при багатьох захво-
рюваннях».
Métodos de electroforesis en otras personas
siroko використовують у клінічних та наукових
досліджен- нях для вивчення компонент ного
складу білків рідин і тканин организму. Los
métodos de configuración de las computadoras
portátiles permiten configurar funciones
funcionales de la organización de forma
automática. ями міграції входять до їх складу.
[20]
Губський Ю.І. [21] стверджує: «Всі високо впо-
рядковані форми просторової конформації білкових
молекул детерміновані первинною структурою п о-
ліпептидного ланцюга, тобто амінкоислотною послі-
довністю, яка визначається генетичним кодом кліти- ни,
в якій синтезується даний білок». Як стверджують
Лоренцо Мінкіотті, Джанлука Каріді, Франческа Луга- ні,
Монiка Гальяно та Ульріх Краг-Гансен, [22 ] що при
зниженні рівня альбуміну в плазмі крові ті речовини,
котрі він транспортує, залишаються без транспорту-
вання.
El tejido osmótico se utiliza en plásticos blandos,
con un tamaño normal de 15,2 mm. alrededor de
0,02 atm. білки плазми крові під- тримують
онкотичний тиск всередині судин, а у се- редині
еритроцитів цю роль виконує гемоглобін. [23, 24,
25]
Порушення синтезу білка у будь – якому ланцю- зі
завжди призводить до патології. Нікольська В.А. [23]
стверджує: «Будучи одним із транспортних білків
крові, сироватковий альбумін (СА) здійснює
зв'язування та perenіс різних низькомолекулярних
з'єднувань, серед котрих основне місце займають
жирні кислоти, котрі VISтупають в ролі попередників
ряду біо логічно активних речовин, котрі в реакціях
перекисного окислення ліпідів та активно викорис-
товують в якості енергетичних субстратів».
Д. Є. Раффнер та А. Дугайчик [24] у своїх дослі-
дженнях стверджують, що альбумін – білок плазми,
який підтримує баланс рідини між відді лами тіла та
обмін жирними кислотами.
Люди з вродженою анальбумінемією (САА) не ви-
робляють альбумін через гомозиготність за мутацією
гена альбуміну.
У дослідженнях стосовно онкотичного тиску при
анальбумінемії Джанлука Каріді, Франческа Луга-
ISSN 2077-4214. Вісник проблем біології і медицини – 2023 – Вип. 3 (170) / Boletín de problemas en biología y medicina – 2023 – Número 3 (170)
ні, Андреа Анджелетті, Моніка Кампаньолі, Моні- ка
Гальяно та Лоренцо Мінчіотті [25] зазначають: «Деякі
дослідники пр иписують, що рівень експресії інших
білків плазми істотно підвищується в САА, щоб
компенсувати відсутність альбуміну. Глобуліни під-
тримують фізіологічні функції людини під впливом
анальбумінемії».
Зміст білків у внутрішньосудинному просторі в
кожен момент часу – результат постійної рівноваги,
між синтезом та секрецією білків у крові.
У своєму дослідженні Бероди С., Хайде Л., Грібу-
valь О., Хамбат Дж., Ніоде П., Бодуен В. [26] ствер-
джують, що рівень альбуміну під час тромболітич-
них ускладнень був невідомий, що перешкоджало
визначенню п ередбачуваного порогу, за яким ризик
можна було б мінімізувати. Зробимо висновки, котрі
були б отримані лікарем під час досліджень необхід-
ні в клінічній практиці для:
1) diagnóstico diferente;
2) контролем за правильністю призначень лікаря;
3) визначення критерію виліковності у пацієнта.
Каріді Гулієк Е.Й., Кампаньолі М., Лугані Ф., Онал
Х., Кіліч Д., Гальяно М., Мінкіотті Л. [27] повідо-
мляють: « Алельний гетерогенний дефект, спричине-
ний різними мутаціями в гені альбуміну в гомозигот-
ному або с кладному гетерозиготному стані. Новий
випадок вродженої анальбумінемії, діагностованої у
новонародженого жіночої статі від кровноспорід-
нених (двоюрідних братів і сестер) батьків з Анкари,
Туреччина, з низькою концентрацією альбуміну (<8 г/
л) і виражені клінічні симптоми». Отже визначення
кількості альбуміну допомагає визначити вибір ме-
тоду лікування.
Джонатан Хоган, Мері Прия, Олександр Нельсон Leун
[28] стверджують, якщо мокщо моколональність оче-
видна, важливо розрізнят и умови із відкладенням
інтактної молекули імуноглобуліну або лише легких
ланцюгів. У сиворотці крові в цих випадках допома- гає
виявити діагноз дослідження білків.
Левіт Д.Г., Левіт М.Д. [29] стверджують, що при-
гнічення інсуліноподібного фактора, вільного тирок-
sinу та триодтироніну призводить до хронічного
Метаболічного ацидозу, котрий викликає негативний
баланс азоту та знижує синтез альбуміну в людини.
Таким чином метаболічний ацидоз пригнічує синтез
білка.
Гіпоальбумінемія пов'язана із запаленням та за-
палення збільшує проникність капілярів і вивільнен- ня
сироваткового альбуміну , що призводить до роз-
ширення інтерстиціального простору та збільшення
об'єму розподілу альбуміну. Лікування гіпоальбумі- немії
має базуватися на усуненні причин триваючого
запалення, а не на інфузії альбуміну. Гіпоальбуміне- мія є
результатом комбінованих ефектів запалення та
недостатнього споживання білка та калорій у па- цієнтів
із хронічними захворюваннями, такими як хронічна
ниркова недостатність. Запалення та недо- статнє
харчування знижують концентрацію альбумі- ну шляхом
зниження швидкості його синтезу, тоді я к одне лише
запалення пов'язане з більшою частко- вою швидкістю
катаболізму (FCR) і, у крайніх випад- ках, підвищеним
вивед енням альбуміну з судинного відділу. Виникає
порочний каскад подій, у яких запа- лення викликає
анорексію та знижує ефективне ви- користання
дієтичного білка та сп оживання енергії та
127
 ОГЛЯДИ ЛІТЕРАТУРИ / RESEÑAS DE LITERATURA

посилює катаболізм ключового соматичного білка, Estos son los métodos instrumentales que se
альбуміну. Гіпоальбумінемія є потужним предикто- deben aplicar antes de realizar el pronóstico del
ром смертності у пацієнтів з хронічною нирковою caso. ацієнтів, які стискаються із проблемою
недостатністю, і основною причиною см ерті в цій нестачі білка в щоденному раціоні.
популяції є серцево-судинні захворювання. Запален- Перспективи подальших досліджень.
ня пов'язане із захворюванням судин і, ймовірно, На основі проведеного нами аналізу виникла
спричиняє пошкодження ендотелію судин, а також необхідність цілісного підходу до введення пацієн- тів
гіпоальбумін емія як два окремих прояву запального із порушеннями пов'язаним и із нестачею білка в
процесу. Альбумін має безліч важливих фізіологіч- щоденному раціоні, що поєднує в собі традиційні
них ефектів, необхідних для нормального здоров'я. медичні програми корекції раціонна харчування. За-
Однак просте введення альбуміну пацієнтам у кри- гальна кількість білка зменшується в крові за рахукон
тичному стані з гипоальбумінемією не покращує ви- альбумінової фракції. До альбумінової фракцій від-
живання чи знижує за хворюваність. Таким чином, носять: преальбумін, альбумін, тироксин-зв'язуючий
висновки з цих клінічних досліджень припускають, білок. Глобуліни забезпечують імунологічну опір-
що причина гіпоальбумінемії, а не низький рівень ність та протизапальну реакцію що, виконує багато
альбуміну ко нкретно, відповідає за захворюваність і інших функцій, як альфа 1 globo, alfa 2 globo, бета-
смертність. [30] globulіни, гама-globulіни, які відносять до білкових
Висновки. фракцій крові, які забезпечують in para- маційне
Голодування чи недостатня кількість надходжен- значення для діагностики хвороб. У стат- ті
ня білка з їжею до организму сприяють виникнен- ню представлено огляд у якому йдеться про сучасну
патологічних станів, що негативно впливають на оновлену діагностичну концепцію порушень харчу-
життя людини. У цьому, на нашу думку, дуже важ- вання пов'язаних із нестачею білка, зокрема таких
лива роль корекції харчування, яке буде впливати на порушень, як зміна онкотичного тиску. Las respuestas
загальний стан организму людини. Таким чином, не- a las necesidades de los usuarios pueden ser guardadas
зважаючи на інтенсивні дослідження, залишаються en el lugar de supervisión de los usuarios que están
відкритими проблеми корекції харчових порушень. conectados a la red. арчування пов'язаних із нестачею
Complejos disponibles en laboratorios de diagnóstico білка в що- денному раціоні.
Referencias / Literatura
1. Maltseva LA. Antecedentes teóricos y fundamentos prácticos del soporte nutricional en la clínica de condiciones críticas. Dnipro: Art-Prensa; 2016. 392
págs.
2. Shtemenko NI, Sorochan ОО. Aminokysloty: navchalne vydannia. Dnipropetrovsk: DMU; 2003. 53s. [en ucraniano].
3. Nakamoto T. Evolución y universalidad del mecanismo de inicio de la síntesis de proteínas. Gene. 1 de marzo de 2009; 432 (1-2): 1-6. DOI:
10.1016/j.gene. 2008.11.001.
4. Lutsyk BD. Klinichna laboratorna diahnostyka. Kyiv: Medytsyna; 2011. 288s. [en ucraniano].
5. Orlova Nueva York. Biokhimiia ta fiziolohiia kharchuvannia. Kyiv: KNTEU; 2001. 248s. [en ucraniano].
6. Pavlotska LF, Dudenko NV, Tsykhanovska IV, Lazarieva TA, Aleksandrov OV, Kovalenko VO, et al. Nutrytsiolohiia. Chastyna 1. Zahalna
nutrytsiolohiia. Járkov: UIPA; 2012. 371s. [en ucraniano].
7. Bokut SB, redactor. Obshchaia byokhymyia: Vytami: praktykum. Minsk; 2017. 116s.
8. Yeriomenko RF, Ostapets MO. Informatividad de los proteinogramas como prueba clínico-diagnóstica de la dispoteinemia en el aspecto edad. Revista de
Educación, Salud y Deporte. [Internet]. 2017 [consultado el 13 de agosto de 2023]; 7(2):479-488. Disponible de:https://zenodo.org/record/399312 .DOI: http://
dx.doi.org/10.5281/zenodo.399312.
9. Stolmakova HI, Martyniuk IO, editores. Azbuka kharchuvannia.Likuvalne kharchuvannia. Leópolis: Svit; 1991. 208s. [en ucraniano].
10. Kolb VH, Kamyshnykov VS. Klynycheskaia byokhymyia. Mynsk: Yzd-vo Bielorrusia; 1976 .311s.
11. Lucik BD, Lapovec LE, Porohnovec LE, Yastremska OO, Andrushevska OU, Hokodinyak IP, et al. Klinichna laboratorna diahnostyka:
navch.posibn. Lviv: Vydavnytstvo Tarasa Soroky; 2008. 264s. [en ucraniano].
12. Drozdo YR, Andreichyk SM, Mudra UO.Porushennia syntezu y funktsii syrovatkovoho albuminu pry riznykh patolohichnykhstanakh
orhanizmu. Zdob. Klín. yo eksperym. med [Internet]. 2021 [consultado en 2023 cherv 08];(3):16-20. Dostupno:https://doi.org/
10.11603/1811-2471.2021.v.i3.12504. [en ucraniano].
13. Kopylchuk HP, Buchkovska IM, Nikolaiev RO. Vmist bilkovyk fraktsii plazmy krovi tvaryn za umov bilkovoi nedostatnosti. Naukovyi visnyk
Chernivetskoho universytetu. Biolohiia (Biolohichni systemy) [Internet]. 2015 [consultado en Cherv 20, 2023];7(1):16-20. Dostupno:http://nbuv.gov.
ua/UJRN/Nvchu_biol_2015_7_1_5. [en ucraniano].
14. Kupnovytska IH, Ersteniuk AM, editores. Laboratorna diahnostyka. Vínnytsia: Nova Knyha; 2017. 320 s. [en ucraniano].
15. Khmil DO. Aminokysloty, peptydy, bilky: lektsiia. Poltava; [consultado en 2023 Cherv 20]. 46s. [en ucraniano].
16. Levit DG, Levitt MD. Homeostasis sérica humana: una nueva mirada a las funciones de la síntesis, el catabolismo, la excreción renal y gastrointestinal y el valor
clínico de las mediciones de albúmina sérica. Prensa médica Paloma. Int J. Gen Med [Internet]. 2016 [consultado el 13 de agosto de 2023];15(9):229-255.
Disponible de:https://www.dovepress.com/human-serum-albumin-homeostasis-a-new-look-at-the-roles-of-synchronous-c-peer-reviewedfulltext-article-IJGM.

17. Soejima A, Matsuzawa N, Miyake N, Karube M, Fukuoka K, Nakabayashi K, et al. La hipoalbuminemia acelera la peroxidación lipídica de la membrana de los
eritrocitos en la hemodiálisis crónica. Clínico. Nefrol [Internet]. 1999 [consultado el 13 de agosto de 2023];51(2):7-92. Disponible de:.
18. Foster BM, Abdollahi A, Henderson GC.Alteraciones en el patrón de expresión de proteínas plasmáticas en casos congénitos. Analbuminemia: una revisión
sistemática. Biomoléculas. [Internet]. 2023 [consultado el 13 de agosto de 2023];13(3):407. Disponible de:https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/36979342/.
19. Yavonenko OF, Yakovenko BV. Biokhimia. Sumy: Universytetska knyha; 2019. 372s. [en ucraniano].
20. Boyechko FF, Boyechko LO, Shmyhol IV. Zastosuvannya orhanichnykh barvnykiv dlya identyfikatsiyi bilkovykh fraktsiy ridyn orhanizmu,
rozdilennykh metodamy zonalʹnoho elektroforezu. Cherkasy: Cherkasʹkyy natsionalʹnyy universytet imeni Bohdana Khmelʹnytsʹkoho
Ukrayina; 2006. 81s. Dostupno:http://eprints.cdu.edu.ua/945/1/87.pdf. [en ucraniano].
21. Hubskyi YE. Biolohichna khimiia. Kyiv-Ternopil: Ukrmedknyha; 2000. 508s. [en ucraniano].
22.Minchiotti L, Caridi G, Campagnoli M, Lugani F, Galliano M, Kragh-Hansen U. Diagnóstico, fenotipo y genética molecular de la analbuminemia
congénita. Fronteras de la genética [Internet]. 2019 [consultado el 13 de agosto del 2023];10:336. Disponible de:https://www.frontiersin.org/articles/
10.3389/fgene.2019.00336/full. DOI:10.3389/fgene.2019.00336.
23. Nikolskaya VA, Konoshenko SV. Effectus corporalis operatio est structurae et functiones proprietates seri albumin athletarum quae in ludis involuti.
Biología y química. 2003;1(55):55-68.
24. Ruffner DE, Dugaiczyk A. Mutación de empalme en analbuminemia hereditaria humana. Proc Natl Acad Sci EE.UU. [Internet]. 1988 [consultado el 13 de agosto de
2023];85(7): 2125-9. Disponible de:https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/3353369/ .DOI:10.1073/pnas.85.7.2125.

128 ISSN 2077-4214. Вісник проблем біології і медицини – 2023 – Вип. 3 (170) / Boletín de problemas en biología y medicina – 2023 – Número 3 (170)
 ОГЛЯДИ ЛІТЕРАТУРИ / RESEÑAS DE LITERATURA

25. Caridi G, Lugani F, Angeletti A, Campagnoli M, Galliano M, Minchiotti L.Variaciones en el gen de la albúmina sérica humana. Aspectos moleculares y
funcionales. Biomoléculas.[Internet]. 2023 [consultado el 13 de agosto de 2023];13(3):407. Disponible de:https://www.mdpi.com/2218-273X/13/3/407
.
26. Berody S, Heidet L, Gribouval O, Hambat J, Niaudet P, Baudouin V, et al. Tratamiento y evolución del síndrome nefrótico congénito. Nefrol. Marcar.
Trasplante [Internet]. 2019 [consultado el 13 de agosto de 2023];34(3): 458-467. Disponible de:https://academic.oup.com/ndt/article/
34/3/458/4883348. DOI:10.1093/ndt/gfy015.
27. Caridi Guliec EY, Campagnoli M, Lugani F, Onal H, Kilic D, Galliano M, et al. Una deleción de nucleótidos y un cambio de marco causan analbuminemia
en una familia turca. Biochem Med (Zagreb). 2016;26(2):264-269-271. DOI:10.11613/BM.2016.031.
28. Hogan JJ, Alexander MP, Leung N.Disproteinemia y el riñón: plan de estudios básico 2019. Am J Kidney Dis. Diciembre de 2019; 74 (6): 822-836. DOI:
10.1053/j.ajkd.2019.04.029.
29. Ballmer PE, McNurlan MA, Hulter HN, Anderson SE, Garlick PJ, Krapf R. La acidosis metabólica crónica disminuye la síntesis de albúmina e induce un equilibrio
negativo de nitrógeno en humanos. J Clin de Invest [Internet]. 1995 [consultado el 13 de agosto de 2023];95(1):39-45. Disponible de:https://www. jci.org/articles/
view/117668/scanned-page/39 .
30. Soeters PB, Wolfe RR, Shenkin A. Hipoalbuminemia: patogénesis e importancia clínica. JPEN J Parenter Enteral Nutr. Febrero de 2019;
43(2):181-193. DOI:10.1002/jpen.145.

ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ЦІННОСТІ БІЛКА В ПРОДУКТАХ ХАРЧУВАННЯ ТА ЩО ДЕННОМУ РАЦІОНІ

Снісар О. С., Рудишина А. Є.
Резюме.Si se utiliza una computadora con un robot, no se puede usar un robot основних структурних
клітин, органів, тканин. Аміконислоти, котрі входять до складу білків поділяються на замінні та
незамінні. До незамінних аміконислот, котрі надходять з їжею, відносять: valin, лізин, лейцетин,
ізолейцетин, метіонін, треонін, тр иптофан, фенілаланін. Неповноцінні білки характеризуються
дефіцитом од- нієї або декількох незамінних аміконислот. До замінних аміконислот відносять: alanіn,
аспаргінова кислота, аспаргін, глутамінова кислота, глутамін, пролін, гліцин, серин, ко трі синтезуються
заново в организмі. Deje de usar las sustancias necesarias para evitar síntomas clínicos. Всі білки
поділяються на інші органіч ні та неорганічні з'єднання. При порушенні синтезу білків у тканинах
спостерігається гіпопро- теїнемія особливо при голодуванні, супроводжується зниже нням концентрації
альбумінів,та спостерігаються зміни відношення концентрацій окремих білків плазми крові, що
викликають д испротеїнемію. Альбумін-sin- тезується в печінці, складає більшу частину загального
білка. Онкотичний тиск плазми на половину зумовле- ний альбумінами. Para una cantidad mínima de
alcohol de 30 g/l, la cantidad normal es de 35-45 g/l y el tiempo de espera es de 30 g/l. плазми крові у
внеклітинний простір. Найбільш виражена гіпоальбумінемія спостерігається при захворюваннях
печінки та нирок. Підтримання онкотичного тиску білковою їжею у раці- оні дуже важливе для
запобігання гіпопротеїнемії, диспротеїнемії та захворювань нирок. Оскільки при бага- тьох
захворюваннях спостерігаються зміни у вмісту окремих білків, вміст їх концентрації може дати корисну
діагностичну інформацію. До загибелі може привести відсутність білка у раціоні при цьому азотистий
Bаланс негативний, завдяки розпаду білку власних о ганів та тканин. Необхідність розпаду власних
білків при біл- ковому голодуванні зв'язана із функцією різних органів: відмиранням та видал енням
деяких тканин та ново- утворень, руйнуванням клітин крові. Негативний азотистий Bаланс
спостерігається при нестачі у продуктах харчування незамінних амінковому г олодуванні.
Ключові слова:білок, білкова недостатність, гіпопротеїнемія, диспротеїнемія крові, захворювання нирок,
онкотичний тиск.

PRERREQUISITOS TEÓRICOS DEL VALOR DE LAS PROTEÍNAS EN LOS PRODUCTOS ALIMENTICIOS Y EN LA DIETA
DIARIA Snisar OS, Rudyshyna AY
Abstracto.La deficiencia de proteínas en los alimentos sin sus aminoácidos almacenados no puede garantizarse mediante el trabajo de
las principales células estructurales, órganos y tejidos. Los aminoácidos que forman parte de las proteínas se dividen en reemplazables e
insustituibles. Los aminoácidos esenciales que vienen con los alimentos incluyen: valina, lisina, leucetina, isoleucetina, metionina, treonina,
triptófano, fenilalanina. Las proteínas inferiores se caracterizan por una deficiencia de uno o más aminoácidos esenciales. Los aminoácidos de
reemplazo incluyen: alanina, ácido aspártico, aspargina, ácido glutámico, glutamina, prolina, glicina, serina, que se sintetizan nuevamente en
el cuerpo. La deficiencia en los alimentos de aminoácidos esenciales individuales altera la síntesis de proteínas con la aparición de ciertos
síntomas clínicos. Todas las proteínas se dividen en prost, que durante la descomposición se descomponen solo en aminoácidos y los
aminoácidos pesados en otros compuestos orgánicos e inorgánicos. Cuando se altera la síntesis de proteínas en los tejidos, se observa
hipoproteinemia, especialmente durante el ayuno, supruvodovoj reduce la concentración de albúmina y hay cambios en la proporción de
concentración de las proteínas plasmáticas individuales que causan disproteinemia. La albúmina, sintetizada en el hígado, constituye la
mayor parte de la proteína total. La presión oncótica del plasma se reduce a la mitad debido a las albúminas. Cuando el número de albúminas
disminuye por debajo de 30 g/l, la norma es 35-45 g/l, la presión oncótica disminuye y el agua pasa del plasma sanguíneo al espacio no
celular. La hipoalbuminemia más pronunciada se observa en enfermedades del hígado y los riñones. Mantener la presión oncótica con
alimentos proteicos en la dieta es muy importante para prevenir la hipoproteinemia, la disproteinemia y la enfermedad renal. Dado que
muchas enfermedades muestran cambios en el contenido de proteínas individuales, el contenido de su concentración puede proporcionar
información diagnóstica útil. La ausencia de proteínas en la dieta puede provocar la muerte, al mismo tiempo que el balance de nitrógeno es
negativo, debido a la descomposición de las proteínas de los propios órganos y tejidos. La necesidad de descomponer las propias proteínas
durante la inanición de proteínas está asociada con la función de varios órganos: la muerte y extirpación de algunos tejidos y neoplasias, la
destrucción de las células sanguíneas. El equilibrio nitrogenado negativo se observa en ausencia de aminoácidos esenciales en los alimentos,
así como en caso de falta de proteínas.

Palabras clave:proteínas, deficiencia de proteínas, hipoproteinemia, disproteinemia sanguínea, enfermedad renal, presión
oncótica.

ISSN 2077-4214. Вісник проблем біології і медицини – 2023 – Вип. 3 (170) / Boletín de problemas en biología y medicina – 2023 – Número 3 (170) 129
 ОГЛЯДИ ЛІТЕРАТУРИ / RESEÑAS DE LITERATURA

ORCID y contribución / ORCID автора та його внесок до статті: Sistema

operativo Snisar:0000-0002-4940-3922 A B C D E F
Rudyshyna A. Ye.:–A B C D E

Conflicto de intereses / Конфлікт інтересів:

Los autores declaran no tener ningún conflicto de intereses. / Автори заявляють про відсутність конфлікту
інтересів. ________________________________________________________________
Autor correspondiente / Адреса для кореспонденції Rudyshyna
Anastasiia Yevhenivna / Рудишина Анастасія Євгенівна
Universidad Nacional Oles Honchar Dnipro / Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Ucrania, 49000, Dnipro, 72 Gagarin Avenue / Адреса: Україна, 49000, м. Дніпро, проспект Гагаріна 72 Tel.:
+380501059527 / Тел.: +380501059527
Correo electrónico:a.rudyshina@gmail.com
________________________________________________________________
A–Concepto y diseño de trabajo,B–Recogida y análisis de datos,C–Responsabilidad del análisis estadístico,D–Escribiendo el artículo,mi–revisión crítica, F–
Aprobación final del artículo /A– концепція роботи та дизайн,B– збір та аналіз даних,С– відповідальність за статичний аналіз,D– на- estado pisano,Е
– критичний огляд,F– остаточне затвердження статті.
Recibido el 10.05.2023 / Стаття надійшла 10.05.2023 року
Aceptado el 28.08.2023 / Стаття прийнята до друку 28.08.2023 року

DOI10.29254/2077-4214-2023-3-170-130-134
UDC616.98:578.834COVID-19-091.8-074-037
Khanyukov OO, Pesotskaya LA, Кrotova V. Yu., Panina SS, Sapozhnychenko LV
VALOR PRONÓSTICO DE LOS CAMBIOS CELULARES EN EL ANÁLISIS DE SANGRE DURANTE EL COVID-19
INFECCIÓN
Universidad Médica Estatal de Dnipro (Dnipro, Ucrania)
s.lyuda@i.ua

Los cambios en las pruebas de laboratorio ayudan en la estratificación del riesgo y el ajuste temprano de la terapia en cualquier
patología, la infección por COVID-19 no es una excepción. Por tanto, merece atención el trabajo de sistematización de los cambios
hematológicos en la infección por COVID-19, que tienen valor pronóstico clínico. Se ha establecido que los biomarcadores
importantes de la gravedad de la infección por COVID-19 son la linfopenia, principalmente debida a los linfocitos T CD8, la
neutrofilia, la trombocitopenia, la disminución del recuento de monocitos, la leucocitosis o leucopenia y el aumento de los
eosinófilos. La progresión de la inflamación con alto riesgo de muerte en la infección por COVID-19 se asocia con los siguientes
cambios en un análisis de sangre: una mayor proporción de neutrófilos/linfocitos, neutrófilos/plaquetas; disminución de la
proporción del número de linfocitos/leucocitos, progresión de la linfopenia, neutrofilia, disminución de los eosinófilos, progresión
de la trombocitopenia, anemia, aumento de la distribución de los eritrocitos en volumen.
Palabras clave:COVID-19, análisis de sangre, hematopoyesis, cambios celulares, pronóstico.

Conexión de la publicación con trabajos de investigación
planificados.
El trabajo es un fragmento del trabajo de
investigación del departamento «Cambios clínicos,
funcionales y morfológicos en el sistema cardiovascular
en pacientes con enfermedad coronaria aguda y crónica,
hipertensión arterial e insuficiencia cardíaca en
combinación con patología acompañante», número de
registro estatal 0120U102731.
Introducción.
Los cambios en las pruebas de laboratorio ayudan en la
estratificación del riesgo y el ajuste temprano de la terapia en
cualquier patología, la infección por COVID-19 no es una
excepción. Existen numerosos informes en la literatura sobre
cambios en los análisis de sangre en esta enfermedad. La
característica es su diversidad y ambigüedad. Estos últimos
dependen de la patogénesis predominante en el paciente a
partir de los diferentes mecanismos de respuesta celular en el
desarrollo de la infección. En particular: el efecto directo del
virus sobre la hematopoyesis, la respuesta inmune al patógeno,
la gravedad de los procesos destructivos en los tejidos durante
el desarrollo del proceso inflamatorio. Por tanto, merece la pena
trabajar en la sistematización de los cambios hematológicos en
la infección por COVID-19, que tienen valor pronóstico clínico.
atención. Existen pocas publicaciones sobre este problema [1],
lo que requiere una mayor sistematización de la base de datos.
El objetivo del estudio.
Revisar la base de datos sobre cambios en los parámetros
de sangre periférica y su valor pronóstico en la infección por
COVID-19.
Objeto y métodos de investigación.
Utilizamos artículos en inglés en bases de datos PubMed
durante los últimos 10 años con palabras clave: sangre
periférica, composición celular, infección por coronavirus, valor
pronóstico.
Parte principal.
La base de datos presenta los informes más
frecuentes de valor pronóstico en linfopenia y neutrofilia
por COVID-19. En el caso de un curso grave de la
enfermedad, la linfopenia es más pronunciada que en
un curso más leve [2-6].
Los investigadores analizaron subpoblaciones de
linfocitos. Según algunos autores, no hubo diferencias
significativas en los linfocitos T totales y CD4 entre los
grupos de pacientes con infección grave y leve. Sin
embargo, en pacientes en la unidad de cuidados intensivos
(UCI), el número de células T CD8 (supresoras/citotóxicas)

130 ISSN 2077-4214. Вісник проблем біології і медицини – 2023 – Вип. 3 (170) / Boletín de problemas en biología y medicina – 2023 – Número 3 (170)