Mitos Españoles

Durante muchos siglos, España fue una tierra de batallas, ya que los españoles y
los moros lucharon por la supremacía de la península, ciudad por ciudad y reino por
reino. En este contexto de lucha, los héroes históricos se convirtieron en el tema de los
mitos españoles, leyendas y la balada. Los trovadores itinerantes registraron sus actos
de valor en los cuentos épicos de los mitos de España. Los mitos de España hablan
mucho sobre criaturas míticas y leyendas de romance. ¿Por qué no dirigir la atención al
mundo de la imaginación histórica de los mitos de España? Dragones, hadas, trolls y
brujas pueblan la tradición española.
Y por cada historia existe un lado místico. Aquí te mostramos 6 mitos de España
famosos que debes conocer.
El coco
Involucrar a los niños con los mitos de España o leyendas aterradoras para que se
porten bien puede ser un escenario común en todo el mundo. Muchos de nosotros
hemos escuchado las historias de una criatura que podría llevarse a los niños
desobedientes. En los mitos de España, existe la leyenda de “El Coco”, una criatura
monstruosa que se come o secuestra a los niños si desobedecen o causa problemas.
Las personas incorporan estos mitos de España en rimas o canciones de cuna  y
muchos padres la usan para alentar alos niños a irse a la cama, diciendo:
“Duermete niño, duermete ya, que viene el coco y te comerá“
Según los mitos de España, la verdadera historia del coco comienza con Francisco
Ortega, también conocido como el Moruno, era un hombre enfermo de tuberculosis a
principios del siglo XX. Estaba buscando desesperadamente una cura para la
enfermedad, por lo que buscó ayuda de un Curandera. Ella le dijo que se curaría
bebiendo la sangre de los niños y frotando su grasa sobre su pecho.
Y así, el Moruno secuestró a un niño de 7 años llamado Bernardo, en una bolsa de
tela, para cortarle la axila y beber su sangre y así nació esta espeluznante historia. El
Coco es conocido por caminar por las calles de noche con una bolsa negra, buscando a
los niños que deambulan por las calles o se portan mal.

La Leyenda de San Jorge y el Dragón

Esta es uno de los mitos de España situados en la región de Cataluña más
populares que se celebra con gran pompa y espectáculo, incluso hoy, especialmente en
Barcelona. El mito español dice que había una vez un dragón viviendo en Montblanc,
que aterrorizó a los aldeanos y devoró a sus animales. Muy pronto, todos los animales
habían desaparecido y era hora de que el dragón volviera su ira sobre la gente.
Los aldeanos decidieron disfrazar y sacrificar a una persona cada día,
ofreciéndosela al dragón. En una de estas ocasiones, la desafortunada persona cuyo
nombre fue elegido fue la princesa. La gente se ofreció a tomar su lugar, debido a su
naturaleza amable, pero el Rey se negó a dejar que nadie sacrificara sus vidas por su
hija.
La princesa fue enviada al dragón, y justo cuando estaba a punto de ser tragada,
apareció un caballero con una armadura brillante y decidió luchar contra la criatura.
Después de una dura confrontación, pudo matar al dragón con su lanza y derramar su
sangre.
Del lugar donde se había derramado la sangre, creció una rosa roja, que el
caballero luego arrancó y presentó a la princesa. El caballero se llamaba San Jorge (San
Jorge). Para conmemorar este evento, cada año el 23 de abril, se lleva a cabo una gran
celebración en las calles y los hombres regalan rosas a las mujeres que aman. Si visita
Barcelona en ese momento, seguramente experimentará un gran evento público.

Los amantes de Teruel

El mito español de los amantes de Teruel se remonta al siglo XIII, cuando Isabel y
Diego, ambos provenientes de familias ricas, se enamoraron y quisieron casarse. Sin
embargo, un desafortunado giro de los acontecimientos causó que la familia de Diego
perdiera su dinero y el padre de Isabel se negó a dejar que su hija se casara con él.
Diego solicitó a su padre por cinco años, en los que regresaría después de hacer
fortuna, y luego casarse con Isabel. Nadie supo de él durante los siguientes cinco años
y el día de la finalización del período acordado, el padre de Isabel la casó con otra
persona.
En un giro retorcido, justo después de la ceremonia de la boda, Diego fue visto
regresando a la ciudad con muchas riquezas. Estaba desconsolado al ver que el amor
de su vida estaba casado con otra persona y no podía soportar la idea de su separación.
Más tarde en la noche, él se coló en su habitación y le pidió que lo besara, ya que se
estaba muriendo.
Isabel se negó a hacerlo, ya que no quería engañar a su esposo. Diego murió justo
al lado de su cama, dejándola en estado de shock. Al día siguiente, ella fue a su funeral
con su vestido de novia y procedió a besarlo por última vez. Sin embargo, ella murió
allí, junto a su cuerpo. Los aldeanos decidieron enterrarlos uno al lado del otro, cerca
de la iglesia de San Pedro, para que al menos en la muerte, los amantes pudieran estar
juntos.

Ratoncito Pérez:
El segundo de los mitos de España comienza a mediados del año de 1894, se le
pidió a Luis Colomo que escribiera una historia para el joven rey Alfonso XIII, que
acababa de perder un diente. Colomo, inspirado en el personaje de un ratón llamado
Ratón Pérez, que apareció originalmente en una historia hace unos años.
Así se creó en los mitos de España la historia del Ratoncito Pérez, un ratón que
vivía en una caja de galletas con su familia en Madrid, que corría a través de las
tuberías para llegar las habitaciones de los niños que habían perdido los dientes y
dejarles monedas.
Pérez es la versión española del hada de los dientes y ha sido muy popular entre la
gente. El mito español fue adaptado más tarde a una película y otros libros. El
ayuntamiento de Madrid rindió homenaje a Ratoncito Pérez con una placa
conmemorativa que dice: “Aquí vivió, en una caja de galletas, Ratoncito Pérez, según la
historia que el padre Coloma Escribió para el joven rey Alfonso XIII”.

Іспанські міфи
Протягом багатьох століть Іспанія була країною війн, оскільки іспанці та маври боролися за владу на
півострові, місто за містом і королівство за королівством. У цієї боротьби історичні герої перетворилися на
персонажів, легенди та балади. Мандрівні трубадури зображували свої мужні вчинки в епічних казках про
іспанські міфи. Міфи про Іспанію багато розповідають про міфічних істот та легенди про кохання. Чому б не
зануритись у світ історичної фантазії міфів про Іспанію? Дракони, феї, тролі та відьми наповнюють іспанську
традицію. Тут ми представляємо до вашої уваги 6 відомих міфів про Іспанію, які вам слід знати.
Коко(бабайка)
Щоб діти добре себе поводили їх лякають іспанських міфів чи жахливих легенд– це розповсюджено у
всьому світі. Багато хто з нас чув ці історії про істоту, яка могла забрати неслухняних дітей з собою. В
іспанських міфах існує легенда про Коко, жахливу істоту, яка їсть або викрадає дітей, якщо вони не
слухаються або шкодять.
Ця істота часто зустрічається у віршах, міфах та її використовують в колискових піснях. Також багато
батьків розповідають про неї, щоб змусити дітей лягати спати, кажучи:
"Засипай дитино, засинай зараз, або прийде Коко, і він з'їсть тебе"
Згідно іспанських міфів, справжній початок існування Коко починається ще з часів Франссиско Ортега,
також відомий як Ель Моруно. Він був хворим на туберкульоз, жив на початку 20 століття. Він відчайдушно
шукав ліки від хвороби, тому шукав допомоги у цілителька. Вона сказала йому, що він зцілиться, якщо буде
пити дитячу кров і втирати їх жир у груди.
Тож, мавританець викрав 7-річного хлопчика на ім'я Бернардо і посадив його у мішок з тканинни, він
надрізав йому пахву і випити його кров, і ця моторошна історія народилася. Коко відомий тим, що ходить
вулицями вночі з чорним мішком, шукає дітей, котрі блукають вулицями або погано поводяться.

Легенда про Святого Георгія та Дракона

Це один із іспанських міфів, поширений у найпопулярнішому регіоні Каталонії, який дуже популярний
та видовищний навіть сьогодні, особливо в Барселоні. В ньому розповідається, що колись у Монблані жив
дракон, який тероризував жителів села та пожирав їхніх тварин. Дуже скоро всі тварини зникли і настав час
дракона гніватися на людей.
Селяни вирішили маскувати та приносити в жертву одну людину щодня, віддаючи її дракону. Одного
разу нещасна людина, яку обрала принцеса. Люди запропонували зайняти її місце, через її доброту, але
король відмовився дозволити нікому пожертвувати своїм життям для своєї дочки.
Принцессу відіслали до дракона, і як тільки він вже збирався проковтнути її, з'явився лицар у сяючих
обладунках і вирішив битися з істотою. Після жистокої бійки йому вдалося вбити дракона списом і пролити
його кров.
На тому місці, де пролилася кров, виросла червона троянда, яку лицар потім вирвав і подарував
принцесі. Лицара звали Сан-Хорхе (Святий Георгій). В памьять на цю подію, щороку 23 квітня на вулицях
проводиться велике свято, і чоловіки дарують троянди жінкам, яких вони люблять. Якщо ви в цей час
відвідаєте Барселону, то неодмінно застанете чудовий іспанське свято.

Закохані з Теруєля
 Іспанський міф про закоханих Теруеля сягає 13 століття, коли Ізабель та Дієго, обидва із заможних
родин, закохалися і хотіли одружитися. Однак нещасний збіг обставин призвів до того, що сім'я Дієго
втратила гроші, а батько Ісабель відмовився дозволити дочці вийти за нього заміж.
Дієго попросив у батька п’ять років, за які він розбагатіє, а потім повернеться та одружиться на
Ізабель. Наступні п’ять років про нього ніхто не чув, і в день закінчення домовленого періоду батько Ізабелі
одружив з нею іншого.
Несподівано, відразу після весільної церемонії, Дієго помітили, що він повертається до міста з
багатьма багатствами. Його серце зжалося, побачивши, що любов його життя одружена з іншим хлопцем, і
він не міг витримати думок про їх розлуку. Пізніше вночі він прокрався до її кімнати і попросив її поцілувати
його, так як він вмирав.
Ісабель відмовилася це робити, оскільки не хотіла обманювати свого чоловіка. Дієго помер прямо
біля її ліжка, залишивши її у розпачі. Наступного дня вона прибула на його похорони у своїй весільній сукні
та поцілувала його. Однак вона померла там, поруч зі його тілом. Селяни вирішили поховати їх поруч, біля
церкви Сан-Педро, щоб принаймні у смерті закохані бути разом.